Воїн Світла, що став вічністю: пам’яті бійця Руслана Бежевця
Сьогодні, 04 квітня, – скорботна дата для мешканців громади, для всіх, хто знав і шанував нашого оборонця Руслана Миколайовича Бежевця. Два роки тому, внаслідок отриманих ран під час бойових дій, перестало битися палке серце 42-річного ізяславчанина - справжнього патріота, мужнього захисника. Руслан був солдатом мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Але ці сухі військові терміни не можуть передати велич його особистості. Це був чоловік честі, людина, яка не вагаючись стала на захист рідної землі. Його серце билося в унісон із серцями побратимів, які боронять Україну від російської орди.
Його не зламав страх, його не зупинила небезпека. Руслан разом із іншими оборонцями боровся за мирне небо над Україною, за щасливе майбутнє своїх дітей, за свободу свого народу. І сьогодні, коли ми згадуємо ім’я нашого земляка, в наших серцях живе вдячність, гордість і невимовний біль утрати.
Україна пам’ятає своїх Воїнів Світла. Наш земляк навічно вписаний у книгу нашої національної пам’яті. Його подвиг – не просто сторінка в історії війни, а світло, яке буде вести нас до перемоги над окупантами.
Нехай же ці жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку нашого воїна, стануть символічним вираженням пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям. Вони – як краплі сліз, як вічний спомин про тих, хто віддав своє життя за незалежну Україну.
