Імена Воїнів Світла закарбовані у серцях рідних та вдячних земляків
Україна знову і знову платить надто високу ціну за свою свободу. Вже понад десять років наша земля здригається від вибухів, наші серця стискаються від болю втрат, а наші душі кричать від несправедливості цієї кривавої війни. Щодня найкращі сини та доньки України вирушають на передову, щоб захистити рідну землю, але, на жаль, не всі повертаються живими…
У ці лютневі дні ми з глибоким смутком і скорботою згадуємо двох Воїнів Світла – справжніх синів України, які до останнього подиху боронили свою землю від російського ворога:
-
Віталія Ляшука – 43-річного ізяславчанина-воїна протитанкового відділення протитанкового взводу механізованого батальйону, котрий загинув 15 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Він не встиг сказати багато важливих слів своїм рідним, не встиг зробити ще стільки добрих справ...;
-
Сергія Дячука - 32-річного солдата, механіка-водія гірсько-штурмового відділення. 16 лютого 2023 року ворожа куля обірвала його життя на Донеччині. Довгі місяці рідні чекали повернення сина, брата… І він повернувся – на щиті… Він мав жити, любити, мріяти, будувати майбутнє, але ворог обірвав його життя так само раптово, як і багатьох інших Воїнів Світла, що стали на захист своєї землі.
Болюча до нестерпності втрата… Немає слів, які могли б втішити родини Героїв. Кожна втрата – це рана, яка не загоюється, це біль, що розриває серце, це кров, що вкарбовується в українську землю.
Ми пам’ятаємо. Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за Україну. Кожен із них – це частина нашого серця, нашої історії, нашої нації. Ми не маємо права забути їхню жертву, бо саме завдяки таким, як Віталій Ляшук і Сергій Дячук, ми живемо у своїй країні.
Нехай же ці жовто-блакитні квіти, покладені до останнього місця спочинку загиблих захисників, стануть символічним вираженням нашої невимовної скорботи, туги за втраченими життями та вдячності за подвиг.
Слава Героям! Слава Україні!
