Перегорнуто ще одну сторінку шкільного літопису Ізяславщини
Кожне шкільне свято особливе, але свято Останнього дзвінка – найбільш атмосферне: з одного боку – радісне, з іншого – з нотками смутку. Цими днями у закладах освіти Ізяславщини пройшли урочисті лінійки з нагоди завершення навчального року. Чимало квітів, радісних посмішок, щирих сліз… Хтось у вишиванках, хтось просто святково вбраний. Звучання Державного Гімну, щемливі слова директорів, педагогів, батьків та інших гостей – також незмінні атрибути свята. Проте є дещо, з чого наразі починається кожен тематичний захід, адже вже котрий рік підступний російський ворог веде жорстоку війну проти України, під час якої щодня гинуть наші незламні оборонці, а також мирні люди, - тож хвилиною мовчання вшановано їх світлу пам'ять.
Останній дзвоник… Скільки в ньому урочистості, спогадів, мрій і сподівань, радості та смутку. Останній дзвоник – це свято для першокласників, які зробили перший крок у шкільному житті. Четвертокласникам він сповістив про те, що вони закінчили початкову школу і стали на рік дорослішими та переходять до п’ятого класу. А для одинадцятикласників він - останній у стінах рідного навчального закладу. Позаду залишаються їхні шкільні роки – найбільш безтурботна та щаслива пора життя, сповнена мрій та сміливих планів. Цей останній шкільний дзвоник кличе випускників у незвідану, світлу дорогу майбутнього. Кожен із їхніх батьків та викладачів щиро вірить, що ці діти реалізують власні здібності, таланти, побудують власну успішну долю, будуть гідними творцями свого життя і справжніми патріотами своєї країни.
Ще один навчальний рік позаду, досить неспокійний: із тривогами, сиренами, переживаннями, випробуваннями та викликами... Та він особливий для кожного українця, адже скроплений кров’ю та слізьми вільного та незалежного народу. Підступний російський окупант нещадно нападає на нашу українську землю, спопеляючи багатовікові споруди, житлові будинки та все, що з такими зусиллями та століттями будували українці, а найголовніше - людські життя. На нашу долю випало неабияке випробування нашої віри та нашого патріотизму до рідного краю. Перед усім українським народом стоїть найважливіше завдання — зберегти українську державу. На захисті України стоять найвідданіші сини й доньки, які не жаліючи ані сил, ані часу, дають гідну відсіч ворогу і як ангели-хранителі бережуть наші життя. А педагоги та школярі – на своєму фронті – фронті знань. Хоч цьогоріч традиційні урочисті лінійки були короткотривалими, проте присвячені щирою подякою нашим незламним оборонцям за можливість здобувати українську освіту, за право бути вільним народом. Україна неодмінно переможе у цій тяжкій війні та здобуде перемогу над підлим російським ворогом, а діти в усіх куточках України зможуть навчатися під мирним українським небом.
