Серце пам’ятає все
До Дня пам’яті спаленого села
Минають роки, десятиліття, все далі відходять у глиб історії ті криваві події Другої світової війни, за участь у якій дорогою ціною заплатив український народ. Те, що відбувалося на окупованій території України в роки Другої світової, не вписується в жодні рамки уявлення про війну, які існували до 1941 року. З одного боку, керівництво нацистської Німеччини сплановано «очищало» майбутні території Великого Рейху від «недолюдей» (євреїв, циган, слов’ян тощо), з іншого — кремлівський диктатор зі своїм оточенням розгорнув таку безоглядну і провокаційну диверсійну війну, яка додатково стимулювала нацистів та їх союзників застосувати терор проти мирних мешканців. Складовою цього терору було спалення населених пунктів України - і великих, і малих. Серед них - мальовничі села Михнів та Покощівка, про каральну операцію нацистами тут знають не з книжок історії, а з розповідей очевидців. На той клаптик страдницької землі, пролитої кров’ю і сльозами місцевих жителів, двічі звалилось чорною тінню нацистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами - спочатку на схід, а потім на захід.
Мешканці Михнівського старостинського округу ніколи не забудуть тих звірств і злочинів, які заподіяли окупанти: лише в кінці лютого 1944 року під час відступу нацистськими окупантами було спалено 147 дворів у селі Михнів та 90 дворів у селі Покощівка. Від населених пунктів залишилися лише димарі. Понад 300 чоловік відправлено до Німеччини, а скільки мирних ні в чому не винних людей було розстріляно...
Тепер ці прізвища видніються на гранітних плитах місцевого сільського меморіалу - не один десяток людських доль, які навіки залишилися у 1940-их роках.
27 лютого, у знаковий день для мешканців сіл Михнів та Покощівка, у священному місці місцевими жителями було вшановано світлу пам’ять про тих, хто загинув у боротьбі проти нацистських окупантів або став жертвою їх варварських злодіянь, хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятного знака односельчанам.
Наразі минуле й сучасне тісно переплітається... Ми зобов’язані пам'ятати наших героїв XX століття та сьогодення, які здобули для нас волю, та віддати шану за все, що ми зараз маємо. Ми повинні завжди носити їхні імена у своїх серцях.
