2 серпня - Міжнародний день голокосту ромів
2 серпня згадуємо чергову трагедію людства ? Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.
У ніч з 2 на 3 серпня 1944 року у нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау у газових камерах було знищено від 4200 до 4300 ромів.
У цей день ми не можемо дозволити забути про гоніння та трагедії, які довелось пережити ромському народу.
Україна була та буде мирним домом для людей найрізноманітніших етнічних ідентичностей. Згадуючи трагічні сторінки ІІ світової війни та події сьогодення, коли росія прагне знищити українську ідентичність, ми як ніколи гостро відчуваємо цінність людського життя, солідарності та взаємоповаги, незалежно від етнічної ідентичності чи кольору шкіри. Це цінності сучасного цивілізованого світу. Це цінності України. Тому ми продовжуємо боротьбу — як на фронті, так і в тилу — за свободу існування кожної етнічної групи на території України.
Пам’ятаємо та сумуємо разом!
Пропонуємо короткий історичний екскурс у вигляді кількох фактів про геноцид романського народу.
1. Нацисти страчували циганів не менш затято, ніж євреїв. Хоча щодо точної кількості жертв ще ведуться дискусії, більшість істориків сходиться на думці, що від страшних репресій впродовж 1935–1945 рр. загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів (за іншими оцінками — від 220 до 500 тисяч).
2. На території Німеччини і Австрії було вбито понад 90% представників романського етносу, 50-70% - по всій території Європи. В Україні нацистами було страчено понад 20 тис. циганів.
3. Дискримінація циганів почалась одразу після приходу до влади Адольфа Гітлера. У 1936 ромів почали збирати в концентраційні табори. Дві тисячі полонених депортували. Інших відвезли у Аушвіц. Там відбувалися масові втрати, що вражають своєю жорстокістю. В окупованій Польщі репресії проти ромів почалися вже у перший місяць нацистської влади.
4. У СРСР гоніння на циган почали у ранніх 1930-х. Влада влаштовувала облави і етапувала ромів у Сибір чи на Соловки.
5. Не всі союзники Німеччини покірно віддавали своїх людей на вірну смерть. Так, до 1943 року Італія відмовлялась етапувати циганів у табори, намагалися захистити ромів Фінляндія, Болгарія і Угорщина.
6. Певний час нацисти заводили на своїх жертв детальне досьє - окрім інформації про вік, походження, зайнятість, родичів, в ньому містилися фотографії і навіть відбитки пальців. Донедавна така картотека на понад 20 тис. осіб зберігалася в Антропологічному інституті Дюкінгеймського університету.
7. До смертної кари людей засуджували... біологи. В своїх вироках "вчені" констатували, що їхня жертва приносить шкоду суспільству.
8. Судилище проводилося на основі досліджень психіатра Роберта Ріттера, який очолював Інститут кримінальної біології Третього Рейху, та його команди. Після закінчення Другої світової цигани, яким вдалося вижити, спробували притягнути Ріттера до відповідальності, але франкфуртський суд виправдав того "за браком доказів". Певний час Ріттер навіть продовжував працювати психологом. Деякі історики схильні виправдовувати Ріттера та його людей: мовляв, вони лише проводили дослідження, а людська кров - на руках інших.
9. У геноциду ромів кілька назв - Пораймос, Самударіпе, Калітраш. Втім, термін "пораймос" вважають не зовсім коректним, адже воно перекладається як "наруга, зґвалтування". "Самударіпе" означає "убивство всіх", а "Калітраш" - "чорне жахіття".
10. Частина циган, які проживали на території Криму, вдалося врятуватися. Раніше група ромів прийняла іслам, тож, наприклад, мер Бахчисарая Фенеров захистив своїх людей, сказавши нацистам, що вони належать до іншого, не ромського етносу.
11. Засоби знущання над людьми відрізнялися в різних регіонах України. В центральній частині Закарпаття залишали жити в концтаборах у жахливих умовах. В підсумку, люди самі гинули від голоду і хвороб.
12. У Німеччині цигани часто використовувалися у медичних дослідах. Наприклад, їх змушували пити виключно солону воду, щоб подивитися, скільки зможуть прожити солдати, змушені десантуватись на море. Також на них перевірялись вакцини і біологічна зброя.
13. Першими жертвами Бабиного Яру стали цигани з чотирьох таборів. Як розповідають очевидці, на страту люди їхали з піснями та в традиційному яскравому вбранні.
