"Ой, на Івана, та й на Купала"
Культура кожного народу світу є особливою та неповторною, від неї залежить духовне багатство країни. Не є винятком і український народ, який своїми піснями, традиціями та звичаями славить на весь світ.
Для кожного з нас свято Івана Купала завжди асоціювалося з обрядом пускання вінків на воду, жвавими та веселими стрибками через вогнище, а ще пошуком омріяного цвіту папороті… І хоча самі обряди прийшли до нас із сивої давнини, вони й сьогодні не втратили популярності та зацікавленості серед населення. Звичайно зараз свято дещо втратило свою первинну сутність, набуло нового сучасного звучання та все ж залишається овіяним якоюсь доброю магією, вірою людей у здійснення бажань і очікувань.
Війна в нашій країні внесла свої корективи, нині не до святкування. Натомість було організовано просто неба біля Ізяславського будинку культури різноманітні та захоплюючі купальські майстер-класи, кожен із яких користувався у відвідувачів великою популярністю. Адже неможливо виховати справжніх патріотів своєї країни, якщо не вивчати історію та традиції свого народу.
Приємно відзначити, що у заході взяли участь не лише діти та молодь, але і представники старшого покоління, які полишили вдома свої справи та прийшли на купальський захід та й просто відпочити душею.
Великою несподіванкою став запуск місцевого фонтану, біля якого зібралося чимало охочих дітвори похлюпатися у ньому. А як же святкування Івана Купала без води?
Діти та батьки мали змогу випробувати себе у майстерності із плетіння вінків із польових квітів. Плести віночки — то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести і коли, як зберігати вінок і квіти у вінках. Адже український віночок - це не просто краса, а оберіг, “знахар душі”, бо в ньому є така чаклунська сила, що біль знімає, волосся береже.
Не тільки віночок був прикрасою чарівної жіночої голівки. Українська хустка з давніх-давен основний і улюблений головний убір української жінки. Мода на хустки не минає ніколи, це завжди актуальний атрибут у гардеробі кожної жінки. Та й хустка здавна відігравала й важливу оберегову, магічну функцію. Кожна бажаюча жінка чи дівчина на заході мала нагоду навчитись зав’язувати українську хустину за старовинними звичаями.
Майстер-клас по виготовленню мотанки-трав’яниці подарував гостям позитивні емоції та своєрідний контакт з природою - духм'яними травами. Образ майбутньої ляльки ніколи не планується наперед, а створюється у процесі мотання.
Крім того відвідувачі мали можливість навчитись плести грона із вишень та різноманітні солом’яні вироби, а також співати купальських пісень.
Особливого колориту заходу додало прикрашання купайлиці-дерева. На Поділлі використовували вербу.
А щоб побільше дізнатися про давні традиції Купала, бібліотекарі Ізяславської центральної бібліотеки організували тематичну книжкову виставку.
Подібні заходи єднають людей, вносять яскравий настрій, враження й емоції, що особливо важливо в наш непростий час. Крім того, це можливість ще раз згадати про багаті традиції нашого народу, послухати гарної української пісні й сповнитися натхнення на нові хороші справи.
Щасливі, усміхнені обличчя дітей та дорослих красномовніше слів говорять про те, що захід сподобався кожному і ми працюємо в правильному напрямку, відроджуючи національні традиції, і організовуючи такі етнічні заходи.
