Цей маленький вогник свічки об’єднує українців у молитві за душі жертв Голодомору
В українців забирали землю, мову, культуру, історію, волю, навіть життя. Винищували під корінь українську інтеліґенцію, ув’язнювали й розстрілювали, висилали в Сибір. Винищували цвіт української нації – українських хліборобів. Та ще убивали штучно створеним голодом – це найстрашніше, що довелося пережити українському народові. Неоголошена війна проти українського людства, геноцид, назавжди наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість. Десятиліттями існувала жорстока заборона навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість.
Щороку у четверту суботу листопада ми із болем та відчаєм згадуємо ту страшну сторінку історії, коли мільйони людей були принесені в жертву кривавій комуністичній ідеології. За своїм вражаючим масштабом Голодомор 1932-1933 років перевищив навіть втрати нашого народу від Другої світової війни. Страшна трагедія назавжди викарбувана в історії українського народу, її не забути ніколи.
У рамках заходів із вшанування пам’яті жертв голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років у ці дні кожний населений пункт Ізяславської громади приєднався до вшанування пам’яті мільйонів загиблих співвітчизників, провівши поминальні, жалобні заходи. Бо ж практично немає таких сімей, які б не постраждали від штучного голоду минулого століття.
Традиційно у цей пам´ятний день у храмах різних конфесій громади було проведено поминальні богослужіння.
А кожна територія Ізяславської громади в знак скорботи приспустила Державний Прапор і хвилиною мовчання вшанувала пам’ять закатованих голодом жертв геноциду українського народу. Покладанням квітів до хрестів, пам’ятних знаків жертвам голодоморів, мешканці населених пунктів громади таким чином згадали своїх рідних та близьких, які загинули в ті страшні роки.
Також під час жалобних заходів присутні учасники згадали про голод, жах і дике безправ'я, мільйони невинно скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах, про густо вкриту могилами найродючішу у світі землю, про довготривалі місяці голодного пекла…
Щоб знайшли спокій душі закатованих голодом, мешканці кожного населеного пункту Ізяславської громади підтримали Національну акцію “Запали свічку пам’яті”. У вікнах будинків 27 листопада поточного року палахкотіли свічки…. Адже цей маленький вогник свічки об’єднав нас, українців, у молитві за душі жертв Голодомору.
У рамках вшанування вічної світлої пам’яті жертв страшних подій в Україні, патріотичного виховання молоді, глибокого усвідомлення причин та наслідків трагічних сторінок історії у загальноосвітніх навчальних закладах Ізяславської територіальної громади було проведено уроки пам`яті, виховні години, тематичні екранізації свідчень очевидців тих страшних подій, а в закладах культури - організовувались вечори-реквієми, тощо для учнівської молоді. Здійснити мандрівку «чорними» сторінками минулого нашої країни допомогли також оформлені тематичні книжкові виставки. Ці проведені заходи дали змогу кожному підлітку усвідомити на скільки страшними були події того часу, скільки лиха приніс українцям.
Голод 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років і сьогодні чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути – ні матеріальних, ні тим більше людських.
Наш найсвятіший обов'язок сьогодні - передавати цю правду з покоління в покоління; зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих; пам'ять про тих, хто не дожив; пам'ять про тих, хто недолюбив; пам'ять про живих і ненароджених. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
