Українська нація вбиванна й не вбита, винищувана й незнищена (до Дня пам’яті жертв голодоморів)
Щороку кожної четвертої суботи листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів – день загальнонаціональної скорботи за мільйонами співвітчизників, що загинули внаслідок геноциду, вчиненого тоталітарним комуністичним режимом з метою масового знищення українців.
Цьогоріч виповнюється 100 років від часу першого масового голоду в Україні 1921–1923 років. У ХХ столітті українці пережили ще два масові голоди: 1932?1933 і 1946?1947 років. Наймасштабніший із них – Голодомор 1932 – 1933 років. Саме його називають геноцидом українського народу. Цей злочин назавжди змінив хід історії нашого народу. Він став одним із найважчих випробувань.
Цього скорботного листопадового дня у рамках карантинних обмежень схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто потрапив у грізні жорна тоталітарного режиму, кого забрала голодна смерть, до меморіалу жертв голодоморів та політичних репресій в м.Ізяслав прийшли представники міської влади, духовенство, громадськість.
Відслужив заупокійну літію благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Православної Церкви України митрофорний протоієрей Володимир Ковальчук. Також до молитов за безневинних жертв голодоморів долучився настоятель костелу святого Йосипа (м.Ізяслав) Римо-католицької церкви отець Сергій.
У своїх виступах духовенство зазначили, що у багатовіковій історії - Україна пережила чимало драм і трагедій. Однією з найбільших був Голодомор 1932-1933 років. Голодомор – жахлива сторінка в історії Українського народу, катастрофа планетарного масштабу. Цей скорботний день має об’єднувати Український народ навколо вшанування пам’яті загиблих від голоду.
Учасники меморіального заходу приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання. До підніжжя пам’ятного знаку жертвам Голодомору присутні принесли запалені лампадки та композиції із колосків та квітів.
Наш святий обов’язок - гідно вшанувати пам’ять жертв та постраждалих від голодоморів. Сьогоднішній маленький вогник свічки об’єднує нас у молитві за душі мільйонів безневинних жертв голодоморів. І нехай довіку не стихає в наших серцях дзвін історичної пам’яті про цю страшну трагедію, аби ніколи не повторилось подібне лихо на нашій землі.
