Звернення Ізяславського міського голови з нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів
Шановні жителі Ізяславського краю!
Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомор, історія не знає.
Голодомор – одна з найстрашніших катастроф в історії людства. Наслідком Голодомору, що визнаний геноцидом проти нашого народу з боку тоталітарного сталінського комуністичного режиму, стали мільйони жертв серед українців. Це втрати, зіставні з тими, яких зазнала Україна у Другій світовій війні.
Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.
Щороку, в останню суботу листопада, у День пам’яті жертв голодоморів, ми вшановуємо наших предків, згадуємо про чорні сторінки історії та роки, які понівечили шрамами серце нашого народу, - 1921-й, 22-й та 23-й, 1946-й і 47-й. Та одні з найстрашніших – це 1932-й та 1933-й. Лише в період Голодомору 1932-1933 років загинули внаслідок штучного голоду близько 1,5 мільйона дітей у віці до 10 років.
Схилімо голови в глибокій жалобі за тими людьми, які загинули голодною смертю. У спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Ми маємо усвідомити, щоб цього не сталося більше з нашими дітьми, онуками, нашими праонуками, повинні бути єдині у творенні нашої Української національної держави, тверді та свідомі у своєму виборі.
Десятиліттями намагалася приховати радянська пропаганда про ті страшні роки. Проте завдяки тим дітям, котрі вижили, стали носіями шокуючого досвіду та правди. Їхні історії, свідчення, життєвий досвід – це неоціненний внесок у збереження національної пам'яті українського народу, невід’ємна складова пізнання Голодомору як одного з найжахливіших злочинів проти людства у XX столітті.
Штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців, але й прагнення позбавити нашу націю її волелюбного духу, стерти генетичну пам’ять народу, викорінити думки про свободу та власну державу.
Боротьба за національні цінності триває і нині. Сучасна російсько-українська війна – ще одна спроба скорити Україну.
Кожен, кого забрав голод, вартий нашої пам`яті та щирих молитов за упокій їх душ. І ми зобов'язані зробити все, аби пам'ять про них завжди була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь. Щоб майбутні покоління цінували свої життя і свою волю, берегли свою землю, шанували тих, хто віддав життя за Україну.
Ми маємо виконати святий обов’язок перед пам’яттю мільйонів закатованих голодом українців – зберегти єдину, соборну, незалежну Україну. Не допустити її поневолення, не дати повторитись страшним подіям, коли пухли від голоду і помирали люди.
Сьогодні складаємо співчуття нащадкам, родинам загиблих. Нехай Господь Бог прийме душі жертв голодоморів до Царства Божого, а нас укріпить у вірі, надії, любові.
А нам, живим… Хай завжди на столі кожної оселі буде запашний хліб, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.
Любіть Україну! Слава Україні!
Сергій ШЛЕГЕЛЬ,
Ізяславський міський голова
