Герої Ізяславщини — «Праведники народів світу»

Сьогодні, 14 травня, Україна вшановує пам’ять тих, хто у найтемніші часи історії не втратив світло людяності. Тих, хто, ризикуючи власним життям і безпекою своїх родин, рятував євреїв під час нацистської окупації. Їх називають Праведниками народів світу — це почесне звання, яке присвоює Держава Ізраїль тим, хто безкорисливо, з великої гуманності, рятував єврейське населення від Голокосту. Імена таких героїв зберігаються в Меморіальному комплексі «Яд Вашем» у Єрусалимі.

Серед таких героїв — сини й дочки Ізяславщини, які не шукали слави, але заслужили вічну пошану. Імена цих людей закарбовані не лише в міжнародних реєстрах, а й у вдячній пам’яті врятованих і наступних поколінь.

Серед них:

• Фінкель (Якубовська) Марія, Кроповенський Михайло, Свєшнікова Євгенія - усі вони довели, що людське життя — найвища цінність.

• Корнелюк Іван, Ганна, Георгій та Галина (Радаєва) — ціла родина, яка брала участь у порятунку євреїв, попри загрозу бути розстріляними всім разом.

• Моісеєв Іван, Зубрицька Наталія -  їхні імена доповнюють список тих, хто не злякався зробити неможливе.

• Демус Броніслава та її донька Никитенко (Демус) Галина — у роки війни переховували кількох єврейських дітей та підлітків, зокрема Семена Шидера, який після визволення назвав Броніславу своєю другою матір’ю. Їхній подвиг визнано у 2001 році.

• Соловйова Домнікія — ще одне ім’я в ряду тих, хто довів: у серці війни може жити співчуття й милосердя.

Ці люди діяли не з обов’язку чи вигоди — їх вчинки були справжнім проявом моральної величі та внутрішньої сили. Вони зробили свій вибір на користь добра в час, коли панували страх, зрада і смерть.

Сьогодні, коли Україна знову переживає війну й російську агресію, ми знову бачимо, як багато українців чинять так само — рятують, допомагають, підтримують.

Цей день — не лише про минуле. Це день про вибір, який кожен робить щодня. Вибір — бути людиною. Вибір — не мовчати, коли чиниться зло.
Вибір — рятувати навіть тоді, коли страшно.

Світла пам’ять усім, хто рятував чуже життя.

Повага й вдячність — кожному, хто в часи війни обирає людяність.

Їхній приклад — дороговказ у майбутнє.