Довгий Олег Іванович

позивний "ФІЗРУК"

Дата та місце народження: 06 січня  1993 року с.Щурівці Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 31 січня  2015 року у районі Дебальцеве (смт.Чорнухине) Попаснянського району Луганської області.

Звання: лейтенант.

Посада: заступник командира роти по роботі з особовим складом.

Підрозділ: 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон.

Обставини загибелі:  загинув 31 січня 2015 року у районі Дебальцеве в результаті обстрілу ВОП «Віталій» поблизу смт. Чорнухине Луганської області. Разом з Олегом загинули старший солдат С.Матусевич та солдат М.Григоришин.

Сімейний стан: залишились батьки та сестра.

Місце поховання: с.Щурівці Ізяславської міської територіальної громади Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

Народився Олег 6 січня 1993 року в селі Верхи, Камінь-Каширського району, Волинської області в родині вчителів Довгих Івана Івановича та Валентини Петрівни. У 1994 році, коли йому виповнилося півроку,  сім’я переїхала у село Щурівці Ізяславщини. Хлопчик виростав дуже рухливим, жвавим, допитливим. Улюбленою іграшкою його був завжди м’ячик, з яким він не лише постійно грався, але інколи лягав з ним спати. Маленький Олег залюбки відвідував футбольні змагання на сільському стадіоні, спортивному майданчику, в інших селах разом з татом та родичами.

З 1999 року навчався у Щуровецькій школі, яку закінчив у 2008 році (9 класів). Олег гарно вчився, йому найбільше подобалися предмети природничого циклу. Він старанно виконував домашні завдання,  на уроках був активним. У ставленні до навчання, виконання своїх доручень був дуже відповідальним. Йому подобалося, що однокласники щороку обирали його фізоргом класу. Олег  завжди охоче брав участь у художній самодіяльності, різноманітних шкільних конкурсах, дуже переймався успіхами та життям класу. Він мав зразкову поведінку, був завжди простий та скромний, користувався авторитетом серед менших та старших дітей.

У 2010 році – випускник 11 класу Клубівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Успішне навчання в школі поєднував із активним заняттям спортом. Любов до спорту, до активного способу життя прививали батьки ще з ранніх літ. Захоплювався футболом, грав у місцевій футбольній команді, отримав десятки різних грамот та дипломів від районних до республіканських змагань з футболу. Взагалі, чоловіки родини Довгих, свого часу, були відомі в районі футболісти: батько Олега - Іван  Іванович, та рідні дядьки Руслан та Олег, грали успішно за  щуровецьку «Ниву» та теліжинецьку «Камчатку». З 2003 по 2010 роки  Олег - гравець футбольної  команди «Вікторія» Ізяславської ДЮСШ. Ще у шкільні роки футбол для Олега стає невід’ємною  частиною його життя, він жив ним. У його здобутку численні грамоти за перемоги в різних  обласних змаганнях по футболу. Хмельницький, Волочиськ, Нетішин, Славута, Ужгород - ось  географія змагань юних футболістів, серед яких Олег був не лише кращим гравцем, але душею  команди. Ще у шкільні роки хлопця запрошували грати до шепетівської футбольної команди «Пансіон» на республіканському рівні.

Олег встигав гарно вчитися, відмінно грати у футбол і завжди старався ще допомагати батькам.  Він був люблячим сином, гордістю своїх батьків. У старших класах та на канікулах під час  навчання у військовій академії був гравцем команди «Камчатка» села Теліжинці, яка до сьогоднішнього часу є однією з найсильніших у районі. Футболісти цієї команди восени 2015 року  започаткували районний турнір пам’яті Олега, переможний кубок якого знаходиться у  Щуровецькій школі. Сектором молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації 6 січня 2016 року започатковано районний юнацький футбольний турнір з міні-футболу, який буде проводитися щорічно у день народження нашого героя.

У липні 2010 року вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові (нині – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного) на факультет аеромобільних військ та розвідки. У 2012 році, у зв‘язку з переведенням факультету, продовжив навчання у Військовій академії у місті Одесі. У 2014 році закінчив факультет високомобільних десантних військ та розвідки Військової академії за спеціальністю "Фізична підготовка у військах".

У академії досяг високих спортивних результатів  на рівні майстра спорту. У його здобутку 17 дипломів та грамот за І-ІІІ  місця з першості військової  академії з спортивного багатоборства та футбольних змагань у складі команди «Сухопутка», яка  була однією з найсильніших у Одесі, а також грамоти за сумлінне виконання службових обов’язків, розумну ініціативу, успіхи у навчанні, високі показники військової дисципліни.

У футбольній команді «Сухопутка» Олег був не лише капітаном, але докладав особисто чимало  зусиль, щоб команда існувала. Олег був гравцем футбольної команди академії з міні-футболу, яка  брала участь у спартакіаді Збройних Сил України. У академії курсанти його поважали за людські якості, відповідальність, організаторські здібності, прагнення завжди прийти всім на  допомогу.  

 З червня по серпень 2014 року проходив військову службу в місті Ужгород на посаді начальника  фізичної підготовки і спорту військової частини, пізніше - заступника командира 2-ї гірсько–піхотної роти по роботі з особовим складом.

З серпня 2014 по січень 2015 року Олег Іванович проходив військову службу в зоні проведення АТО (позивний "Фізрук"). Його служба проходила в районі Дебальцівського плацдарму: населених пунктів Кам’янка Донецької та Чернухіно Луганської областей. Він був командиром взводного опорного пункту "Віталій" в районі селища міського типу Чорнухине Попаснянського району Луганської області взводу, заступником командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1778, місто Ужгород). Бійці цієї бригади вели бої в найгарячіших місцях війни на  Сході України, і зазнали важких втрат.

Підопічними молодого лейтенанта були мобілізовані до Збройних Сил чоловіки, набагато старші за Олега. За короткий час вони побачили у ньому справжнього командира, який в бій вступав першим, а залишав останнім, вчасно і грамотно давав команди та поради, опікувався та турбувався  за кожного бійця. Олег завжди переймався побутом своїх хлопців. Дякуючи йому, бійці вчасно  завжди отримували гарячу їжу та могли відпочити. Він із ними був відкритим, щирим і вимогливим. Хлопці цінували та поважали Олега за доброту та прекрасні людські якості, захоплювалися його чудовою фізичною підготовкою, через що дали йому позивне ім’я «Фізрук».  Молодого лейтенанта добре знали жителі сіл на Сході, де розташовувався його взвод, бо за його  наказом військові ділилися із простими людьми їжею, дровами і всім необхідним. 

5  грудня 2014 року Олег був на зустрічі у Щуровецькій школі. Усі дуже чекали цієї зустрічі. Він мало говорив про себе, але з теплотою згадував своїх підопічних, допомогу волонтерів, розказував про життя звичайних людей на Сході. 

31 січня 2015 року близько 04:00 російські бойовики розпочали наступ з метою взяття селища Чорнухине під свій контроль. На взводний опорний пункт, який керував лейтенант О.І. Довгий, російські бойовики наносили вогневе ураження з систем "Град", застосовували міномет, а після цього здійснили наступ групою піхоти в кількості до 100 осіб та трьох танків. При веденні ближнього стрілецького бою з противником було поранено кількох військовослужбовців, котрі знаходилися на позиції, яка прицільно обстрілювалася.    В ході бою лейтенант Довгий загинув від кулі снайпера при спробі надати допомогу пораненим побратимам, солдату Михайлу Григоришину та старшому солдату Сергію Матусевичу, які також загинули в цьому бою.

   Відзнаки бійця
      23 лютого 2018 року рішенням сесії Ізяславської районної ради Олегу Довгому присвоєно звання "Почесний громадянин Ізяславського району".

Указом Президента України № 236/2018 від 23 серпня 2018 року за особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі лейтенанту Довгому Олегу Івановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). 

19  лютого  2019 року у приміщенні Щуровецького НВК "ЗОШ І ступенів - дитячий садок" голова правління волонтерів Ізяславщини  Володимир Тележинський спільно  із  учнями-волонтерами Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №2, ліцей» ім.О.Кушнірука Дариною Драйною та Олександрою Соловей передали батькам Героя України, лейтенанта Збройних Сил України Олега Довгого нагороду, на жаль, посмертно - орден «За мужність  і  відвагу»  від Всеукраїнського  громадського  об’єднання «Країна».

31 січня 2019 р. у селі Клубівка відкрили меморіальну дошку на честь загиблого в зоні проведення АТО Героя України Олега Довгого, уродженця села Щурівці. Він героїчно загинув у цей день 2015 року у районі Дебальцеве Луганської області при виконанні бойового завдання.

31.07.2015 р. у Щурівцях відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки на честь лейтенанта 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України Олега Довгого, загиблого під час проведення антитерористичної операції на сході України.

У червні 2015 року на території Щуровецького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів – дитячий садок» було відкрито алею на честь колишнього учня школи, учасника АТО, лейтенанта Збройних Сил України Довгого Олега Івановича

Сторінка Клубівського ліцею ім.О.Довгого присвячена випускнику нашої школи Довгому Олегу Івановичу, який загинув у зоні АТО. Він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет держави на Сході України. Його життя коротке, як спалах зорі, але сповнене подвигом. Ми завжди будемо пам'ятати про нього.