Були Героями за життя, тепер Герої у вічності!
Війна… Одна спільна історія, один біль для мільйонів українців. Війна всюди, вона живе у думках кожного з нас.
Болюча, важка звістка, яку неможливо усвідомити і до сьогодні ані розумом, ані серцем, ані душею...
28 та 29 серпня 2023 року минають сумні річниці з дати смерті двох Новітніх Героїв: 28 серпня 2022 року в одній із найгарячіших точок цієї кривавої війни – на Донеччині - обірвалось життя 32-річного вольового бійця-клубівчанина стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Олександра Захарова та 29 серпня 2021 року після 7 років хвороби, спричиненої пораненням на Донбасі (ціною власного здоров’я влітку 2014 року врятував цілу колону українських військових під Луганськом), припинилось битись гаряче серце 33-річного безстрашного воїна, командира роти 8-го окремого полку спецпризначення Збройних Сил України, полковника, Героя України Олександра Петраківського, частина життя якого була пов’язана із Ізяславщиною.
Героями не народжуються, ними стають. Ця клята війна, розпочата цинічними російськими окупантами, щодня доводить нам, що справжні Герої живуть серед нас, звичайні хлопці та чоловіки, які не ховаються за спинами інших людей, не намагаються вдавати, що нічого не відбувається або це їх не стосується. Саме вони взяли/беруть до рук зброю, щоб захистити нас з вами від агресора. Для них «Батьківщина», «Україна» - це не лише гарні патріотичні слова… Це значно більше. Та, на жаль, всі плани й мрії Олександра Петраківського й Олександра Захарова зламала рашистська навала…
Обоє молодих, енергійних хлопців у розквіті сил жили посміхаючись, та в одну мить пішли у Вічність не прощаючись… Відлетіли їхні душі в останні дні літа, коли земля квітує буйним цвітом, коли сонечко зігріває своїм теплом усе, що зустрічає на своєму шляху… Минають гіркі й нестерпні роки невимовного болю від важкої втрати…. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишили після себе Олександр Петраківський й Олександр Захаров - це добрі справи та світлу пам’ять про себе. Фізично вони пішли від нас, проте духом залишилися з нами. Бути справжнім Воїном – означає жити вічно: у наших серцях, у нашій пам’яті, у прийдешніх поколіннях, у віках!
Є зла сила, що може забрати з життя, та з пам’яті – ніколи! Олександр Петраківський й Олександр Захаров були Героями за життя, тепер вони Герої у вічності!
