Село Поліське – наш біль і наша трагедія
До Дня пам’яті спаленого села
21 січня – день, оповитий чорною стрічкою для мешканців села Поліське. Адже цього дня у далекому 1944 році – есесівські головорізи увірвалися у село, розпочали полювання на людей. Вони вривалися у хати, виганяли на вулиці жінок, дітей і старих людей. Чоловіків посадили на вантажівки і відправили на каторжні роботи до Німеччини. Жінок, дітей і людей похилого віку, які нічим не завинили перед фашистами, загнали до хати Лукерії Нікітіної, забили вікна, двері, облили будинок бензином і запалили…
Як нагадування і вічний біль про ті трагічні події 1944 року у селі встановлено пам’ятник безневинним жертвам фашистського режиму. Щороку у цей день біля нього збираються односельчани, аби вклонитися загиблим.
Цей рік не став винятком. У День пам'яті спаленого села до пам'ятного знаку прийшли мешканці с.Поліське покласти квіти та вшанувати хвилиною мовчання людей, що зазнали мученицької смерті. Отець Ярослав Саган провів поминальну літургію та освячення пам'ятника.
Минають роки і десятиліття, все далі відходять у глиб історії ті грізні події війни, проте вони назавжди закарбовані у пам’яті односельчан та всієї громади.
