ВКЛОНІМОСЯ ПОМЕРЛОМУ ВОЇНУ (минає перша річниця з дня смерті Новітнього Героя)
Вже десятий рік триває на території України війна з окупантами. Ця кривава війна, розпочата російським агресором, - постійне протистояння життя і смерті…
25 вересня 2022 року на Донеччині цей двобій завершився пораненням, несумісним з життям, для нашого земляка, 26-річного михнівчанина, старшого солдата, старшого навідника гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону Юрія Ващука. Кожен новий місяць нагадує нам, що минають перші роковини світлої пам’яті Новітнього Героя, котрий захищав рідну землю від російських окупантів.
Минає рік з того трагічного дня, та біль не вщухає. Без єдиної синівської підтримки залишилась згорьована мати, без родинної любові - родичі, без дружнього плеча залишились друзі та побратими…
Час невпинний. Проте він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення - земляків, які віддали життя у війні за Україну. Кожен воїн-захисник – це дитя матері-України, котра плаче, страждає і бореться за кожну свою дитину.
У річницю смерті бійця вдячними земляками було віддано гідну шану світлій пам’яті покладанням квітів, щирою молитвою, запаленою свічкою та хвилиною мовчання захисника України на останньому місці його спочинку. Їх назавжди поєднало спільне горе та спільний біль. А ще - вічна і світла пам’ять про того, хто до останнього свого подиху носив тризуб у своєму серці.
Пам’ятаємо подвиг усіх наших новітніх Героїв-земляків і схиляємо голови перед всіма, чиї імена і вчинки навіки вписані в історію нашої України та Ізяславщини, а також закарбовані в нашій пам’яті!
