ВОРОГ БЕЗЖАЛЬНО ВІДІБРАВ ЖИТТЯ У ЩЕ ОДНОГО НАШОГО ЗЕМЛЯКА-ЗАХИСНИКА
Жорстока війна продовжує забирати найкращих та відважних воїнів, які життя віддають за вільне майбутнє у незалежній, Богом благословенній Україні. Щоразу, коли до Ізяславщини приходить звістка про загибель захисника – до останнього не віриться, що це відбувається з нами. Знову сльози, знову тисне у грудях… 15 вересня на Харківщині від рук окупантів загинув ще один наш земляк - мешканець с.Більчин Мислятинського старостинського округу, командир танка танкового взводу Герасимович Василь Миколайович.
Пробачте рідні та близькі за те, що Василь сам собі вибрав долю захисника і пішов боронити країну. Пробачте за те, що пахне свічками і ладаном в хаті й гойдається смуток у кожнім кутку. Пробачте рідні за цю безкінечну розлуку.
Пробачте друзі за сотні не сказаних слів. Але він по-іншому не міг…
Василь Герасимович - мужній воїн, який поліг за свою державу, за наш спокій, за майбутнє своїх дітей та онуків. Він був вірний військовій присязі, відчайдушно протистояв ворогові, сміливо рвався до бою і до останнього подиху вірив у перемогу.
…24 вересня наш Герой вже назавжди повернувся додому. Йому було лише 53 роки, попереду - життя, мрії, плани на майбутнє, які перекреслила цинічна, підла та безжальна війна російської федерації проти України… Вона забрала у матері - сина, у дружини – чоловіка, дітей - батька, в онуків – діда, у військовослужбовців — побратима і друга, у нашої громади та країни - захисника, воїна, цвіт української нації, нашу підтримку та опору…
Дорогою до рідного дому через м.Ізяслав, який пролягав маршрут траурного кортежу, процесія зупинилася біля Свято-Миколаївського храму Православної Церкви України, щоб помолилися за безсмертну душу полеглого військовослужбовця, який пішов боротися з нелюдами, що усіма силами намагаються знищити все українське. Молебень провів настоятель, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії ПЦУ, митрофорний протоієрей отець Володимир Ковальчук. До молитви за упокій душі спочилого долучилися присутні ізяславчани. У прощальному слові священнослужитель зазначив, що неможливо перемогти народ, який хоронить своїх Героїв, стоячи на колінах, та провести в останню земну дорогу яких сходяться люди з кожної домівки громади. У той же час він закликав присутніх щоденно молити Господа про пришвидшення довгоочікуваної Перемоги України.
Після богослужіння процесія з труною рушила до рідної домівки Героя в с.Більчин, де зібралося майже усе село та чимало друзів, знайомих і рідних, щоб попрощатися із Василем. Чин похорону відправили священнослужителі у місцевому храмі.
Поховали новітнього Героя із військовими почестями у рідному селі, де над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
Відтепер Василь Герасимович навіки у небесному війську… Вічна пам’ять нашому Захиснику! Герої не вмирають!
