Ми повинні бачити людей з обмеженими можливостями серцем
3 грудня – день, який нагадує всім нам, що серед нас є люди, котрі потребують особливої уваги і турботи, це – Міжнародний день інвалідів.
Всі ми звикли до слів "толерантність", "рівні права", "соціальний захист"… В Україні навіть розроблено та впроваджується посібник “Довідник безбар’єрності” (https://bf.in.ua), покликаний зафіксувати нові норми безбар’єрної мови та стати гідом з коректного спілкування…. Та насправді ми навіть не маємо уявлення про спектр проблем, з якими стикаються люди, що відрізняються від середньостатистичного громадянина нашої держави. Зустрічаючи на вулиці людей з інвалідністю на милицях або у візку, чи замислюємось ми над його непростою долею?
Кожна людина з особливими потребами – не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії. На їхньому місці могла би опинитися будь-хто із нас.
На долю людей з обмеженими можливостями випали нелегкі випробування, однак інвалідність – це не вирок! Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити, бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць. Вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Практика показує, що особи з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Головне - не падати їм у відчай, не боятися себе і жити на всі 100%!
А тому відзначення Міжнародного дня інвалідів має одну велику мету — привернення уваги до проблем людей з інвалідністю та захисту їхніх прав, гідності та добробуту.
Для дієвої допомоги людям з обмеженими фізичними можливостями на шляху до обраного ними життя ми мусимо пройти той самий шлях, яким уже давно пройшли всі розвинуті, у кращому розумінні цього слова, світові культури: навчитися бачити, насамперед, особистість з усіма правами та потребами, лише потім – певні її фізичні особливості, а головне – навчити цьому своїх дітей! Адже усі ми є невід’ємною частиною суспільства, в якому кожному має бути комфортно незалежно від статі, віку, фізичних та інших особливостей, де кожному забезпечені однакові права і можливості реалізації.
Милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму через проблеми зі здоров`ям.
Життя з обмеженими можливостями – ІСНУЄ! І ми повинні бачити таких людей СЕРЦЕМ!
