«Дитяча бездоглядність та безпритульність – проблема сьогодення»
Сьогодні в нашій державі спостерігається тенденція до падіння моральних цінностей, які здавались раніше непохитними. У більшості громадян виникла апатія, посилилось відчуття безнадійності та власного безсилля, втрата віри в майбутнє. Наслідком цього постійного стресу є деморалізація суспільства, прояви агресії. Саме тому ці негативні явища впливають на розвиток суспільства в цілому, а також на виховання окремих громадян, в першу чергу малолітніх та неповнолітніх.
Конституцією України визначено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Однак, стан в країні призводить до бідності та матеріального розшарування населення і, відповідно, до зростання таких соціальних явищ, як бездоглядність та безпритульність дітей. У зв’язку зі змінами соціально-економічної ситуації в Україні значно збільшилася кількість соціальних сиріт та різко зріс рівень дитячої бездоглядності та безпритульності.
На даний час незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, які проживають в сім'ях, що потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. Не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть з рідних домівок. У частини з них батьки зловживають алкоголем, або перебувають у місцях позбавлення волі та ін.
Бездоглядними, безпритульними називають дітей, які були покинутими батьками або самі залишили сім'ю чи дитячі заклади, в яких перебували і не мають певного місця проживання.
Аналіз причин і наслідків бездоглядності та безпритульності показує, що ці явища нерозривно пов’язані з економічним, соціальним, політичним та гуманітарним становищем країни. Безпритульні діти – це частина суспільства, і все, що відбувається в суспільстві, відбивається на причинах, за яких особи та діти опиняються на вулиці. Бездоглядність та безпритульність деформують соціальне середовище, посилюють соціальну напругу в суспільстві, сприяють поглибленню тіньової економіки через постачання дешевої та безправної робочої сили, сприяють загостренню таких соціальних явищ, як бродяжництво, жебракування та злочинність, руйнують фізичне, духовне та психічне здоров’я дітей, знижують їх життєву, громадську та трудову активність.
Діти через конфлікти в сім’ї, фізичне та сексуальне насильство, порушення житлових та майнових прав йдуть з домівок та потрапляють на вулицю. Вони не в змозі самотужки подолати негативні явища середовища і потребують особливої допомоги, захисту, в тому числі адміністративно-правового, та підтримки з боку держави і суспільства.
Отже, можна виділити основні причини дитячої бездоглядності та безпритульності.
1. Загострення проблем інституту сім’ї, який серед інститутів виховання, соціалізації й розвитку дитини є провідним. Саме тут відбувається народження дитини, її зростання, фізичний і духовний розвиток, тут відбувається більша частина її життєдіяльності, закладаються підвалини взаємовідносин її зі світом. Однак сучасні українські реалії, соціально-економічні, політичні та культурологічні проблеми часто призводять до того, що сім’я стає проблематичним, а то й негативним фактором виховання та розвитку дитини. До проблем інституту сім’ї належать: виховання дітей в неповних сім’ях з низьким матеріальним рівнем життя; проблема емоційного навантаження та низького матеріального рівня в багатодітних сім’ях, нерозуміння між батьками та дітьми; алкоголізм та наркоманія батьків, що породжує байдужість до проблем дитини, недостатність уваги з боку батьків і, як наслідок, втечу з дому; безвідповідальність батьків, що спонукує дітей перетворюватися на жебраків, бездоглядних, втягує їх у кримінальне середовище; негативний емоційний стан, пов'язаний з розлученням батьків; криза сімейних цінностей, неспроможність сім'ї виконувати виховні функції і, як наслідок, значне зростання кількості позбавлених батьківського піклування дітей, які потребують притулку.
2. Друга, не менш значима причина – це шкільна дезадаптація, відчуження від шкільного середовища, як фактор посилення явища дитячої бездоглядності. Стадія ранньої соціалізації в сім’ї – це найважливіший період у розвитку дитини, коли повністю задоволені її потреби у безпеці, розвитку, самоствердженні. Якщо дитина відчуває недостатнє задоволення базових потреб, то до другого періоду соціалізації, який відбувається в школі, вона входить із вантажем пригніченої активності та з нестачею досвіду позитивної самореалізації. Школа – це той соціальний інститут, який одночасно з розвитком інтелекту цілеспрямовано формує моделі поведінки дитини, її цінності, систему взаємовідносин зі світом, її ставлення до інших людей.
3. Засоби масової інформації, мережа Інтернет, комп’ютерні розваги здійснюють на особистість і психіку дитини тиск, що є негативною ознакою сучасності і впливає на життєдіяльність дітей.
4. Криміналізація суспільства дитячого середовища. В останні роки частіше спостерігається відхилення від загальних соціальних норм поведінки, що інакше називається девіантною форми поведінки. Девіантна поведінка дітей може бути викликана і внаслідок неможливості реалізації своїх природних здібностей, тобто індивідуальних особливостей людини, які є умовою виконання нею будь-якої діяльності.
Отже, проаналізувавши вищезазначені причини бездоглядності та безпритульності дітей та вплив сім’ї на формування в дитини негативної поведінки, можемо виділити неблагополучну родину як чинник девіантної поведінки, яка сприяє неправильному вихованню та появі дитячої бездоглядності, безпритульності.
З метою подолання основних причин дитячої бездоглядності необхідно ще на ранній стадії виявляти сім'ї, які мають низький рівень виховного потенціалу, вживати заходів для запобігання соціальному сирітству.
Робота відділу «Служба у справах дітей» Ізяславської міської ради спрямована на своєчасне і ефективне реагування на існуючі негативні тенденції в дитячому середовищі. Станом на 20.02.2023 на обліку відділу «Служба у справах дітей» Ізяславської міської ради перебуває 54 дитини, які опинилися у складних життєвих обставинах, з них – 8 дітей, які постраждали від насильства в сім’ї.
З початку року працівниками відділу проведено 19 профілактичних рейдів, під час яких обстежено умови проживання дітей в 41сім’ї, з них 24 обстеження житлово-побутових умов дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Під час кожного обстеження обов’язково проводиться профілактично-роз’яснювальна робота з батьками про необхідність створення належних умов для виховання, проживання та фізичного розвитку дітей.
З метою попередження дитячої бездоглядності та безпритульності ініційовано 5 притягнень до відповідальності батьків, які ухиляються від виконання батьківських обов’язків, вчиняють домашнє насильство. З початку 2023 року на облік відділу «Служба у справах дітей» Ізяславської міської ради поставлено 11 дітей, як таких, що опинилися у складних життєвих обставинах, з них - 6 зазнали домашнього насильства в сім’ї. З батьками дітей проводиться профілактична та роз'яснювальна робота щодо попередження та недопущення вчинення насильства в майбутньому.
Вирішення проблеми дитячої безпритульності в Україні є головним обов’язком держави, основними напрямками правової політики мають стати подальше реформування системи нормативно-правового забезпечення та значне підвищення рівня правової освіти і правового виховання дітей , що стане запорукою позитивних зрушень у цій сфері в найближчому майбутньому.
Відділ «Служба у справах дітей» Ізяславської міської ради
