Забезпечення прав дітей під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану
Діти, які виїхали за кордон не з батьками, а з бабусями чи сусідами, знайомими людьми, автоматично позбавляються певних можливостей за кордоном, оскільки для звернення за влаштуванням у школу чи для участі в інших правовідносинах дитина має бути представлена законним представником.
З початку повномасштабного вторгнення РФ є непоодинокі випадки, коли батьки не могли виїхати за кордон і, рятуючи дітей від війни, відправляли їх за кордон із родичами, друзями чи навіть самих. У більшості приймаючих держав над такими дітьми встановлюється опіка, оскільки вони вважаються дітьми без супроводу, і відповідно опікуном (законним представником) призначаються громадяни приймаючої держави.
Батьки, які виїжджають пізніше чи бажають забрати свою дитину, не можуть нічого зробити без згоди опікуна (законного представника) і вимушені звертатися до суду країни перебування з вимогою про возз’єднання родини.
Донедавна існувала проблема отримання паспорта дитиною, яку мали представляти батьки або законні представники. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2022 року № 1185 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 оку № 170» внесено зміни до Тимчасового порядку внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон і передбачено, що подати заяву на продовження строку дії паспорта для виїзду за кордон дитині, якій не виповнилося 16 років, може як законний представник, так і представник, що діє в інтересах дитини на підставі довіреності. Крім того, незважаючи на те, що за українським законодавством дозволяється виїзд українців із 16 років самостійно, у більшості країн дитиною вважається особа віком до 18 років, і в цьому віці дитина може бути представлена у правовідносинах лише батьками чи законними представниками, а саме призначеним опікуном.
За даними Нацсоцслужби, на безпечні території України та за межі України переміщено (евакуйовано) 11 220 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та тих, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях, сім’ях опікунів. З них за кордон переміщено (евакуйовано) 3 376 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. 2 430 дітей, переміщених за кордон, було влаштовано в дитячі будинки сімейного типу і 420 дітей – у патронатні сім’ї.
За межами України найбільше переміщених (евакуйованих) дітей перебувало в Польщі – 1 559 (38 %); у Німеччині – 760 дітей (18 %), Туреччині – 308 (7 %), Італії – 281 (7 %), Австрії та Румунії – по 256 (по 6 %), Швейцарії – 183 (4 %), Нідерландах – 159 (4 %), Іспанії – 132 (3 %).
На даний час державна політика України спрямована на опрацювання спільно з приймаючими державами питання перегляду підходів щодо встановлення опіки над українськими дітьми, які за законодавством країни перебування є дітьми без супроводу, передбачивши процедуру надання дитиною згоди стосовно особи, яку призначають її законним представником за кордоном, і спрощення процедури возз’єднання родини щодо таких дітей з рідними батьками, не позбавленими батьківського піклування в Україні.
За матеріалами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
