Не зітліє пам'ять наша
До Дня пам’яті спаленого села
Минають роки і десятиліття, все далі відходять у глиб історії ті криваві події Другої світової війни… Ця жорстока війна залишила у пам’яті людей незагойні рани, спопеляючою блискавкою пронизала серця і душі, обпалила кожен дім і сім’ю, долю кожної людини. Такого масового знищення мирного населення, як в Україні, не було ні на одній із окупованих територій. Та ще й двічі пройшовши вогнем і кров’ю по території нашої держави – спочатку на схід, а потім на захід, не обминувши жодного, навіть найменшого населеного пункту. Проте січень – лютий 1944 року - цей період був найважчим для мешканців Ізяславщини, зокрема для жителів села Поліське. Адже 21 січня у далекому 1944 році есесівські головорізи увірвалися у село та розпочали наводити «новий порядок» - знищувати місцеве мирне населення. Окупанти, зганяючи всю свою злість на селян, повністю спалили 240 дворів, чоловіків посадили на вантажівки і відправили на каторжні роботи до Німеччини. Жінок, дітей і людей похилого віку, які нічим не завинили перед фашистами, загнали в одну із місцевих хат та спалили живцем…
Як нагадування і вічний біль про ті трагічні події 1944 року у селі Поліське встановлено пам’ятник безневинним жертвам нацистського режиму. Щороку у цей день біля нього збираються односельчани, аби вклонитися загиблим.
Цей рік не став винятком. У День пам'яті спаленого села до пам'ятного знаку прийшли мешканці с.Поліське покласти квіти та вшанувати хвилиною мовчання людей, що зазнали мученицької смерті.
Друга світа війна мала стати цінним уроком для всього людства, щоб більше ніколи не повторювалось таке лихо в жодній країні. Та не судилось… На жаль, знову майже кожний клаптик української землі политий кров’ю та сльозами земляків. Знову чужинці нищать українців на рідній землі. Та цього разу рубіж з Україною несподівано перетнув російський окупант…
