Пам'ять стукає у скроні
8 червня у приміщенні Ізяславського історико-краєзнавчого музею відбувся захід присвячений видатному сину Ізяславського краю Василю Івановичу Кравчуку (1929-2015) з нагоди 92-ї річниці від дня його народження.
Щоб почути і відчути рідне слово земляка, в якому так багато трепету, материнської лагідності, доброти й мудрості земної, поета-байкаря, дотепного гумориста Василя Івановича Кравчука до музею завітали: Ізяславський міський голова Сергій Шлегель, сестра В.Кравчука Надія Іванівна Ковальчук, Заслужений художник України Микола Ткачук, завідувач сектору культури та туризму Ізяславської міської ради Валентин Соловйов, працівники Ізяславської центральної бібліотеки, Ізяславського будинку культури, поціновувачі творчості Василя Кравчука.
Відкриваючи захід, його ведуча Таміла Рудюк зазначила: « Людська пам'ять…. Вона – як вічна книга буття, по якій ми читаємо своє минуле. Вона здатна воскресити події, історії, людей. Вона і поведе нас сьогодні у село Кіндратку де в 1929 році народився звичайний хлопчик, який пізніше стане письменником, композитором знаним по всій Україні – Василь Іванович Кравчук. З раннього дитинства він увібрав у свою вразливу душу любов до краю, української пісні, вишиванки, полинув на крилах казок і легенд у дивосвіт подільської ментальності, що не дає спокою душі. Якщо вона правдива і щира. Через все життя ніс Василь Іванович ту велику любов до землі, що народила його, дала йому в душу любов, а в руки талант письменника, поета, композитора».
В ході заходу цього дня пролунало чимало спогадів про спілкування із Василем Івановичем. Також на заході пролунали і чимало його музичних та віршованих творів у виконанні призерів Регіонального дистанційного фестивалю-конкурсу поезії, гумору і пісні імені Василя Івановича Кравчука «Стежками діда Василя». Зокрема виступили: Олександр Янчук (с.Клубівка), Олександр Мельник (с.Щурівчики), Анастасія Лісінська (м.Ізяслав), Андрій Поварчук (с.Клубівка), Вадим Довгалюк (с.Білеве), Надія Ковальчук (м.Ізяслав) та інші.
Під час заходу директор Ізяславського будинку культури Ігор Костюк вручив групі призерів Регіонального дистанційного фестивалю-конкурсу поезії, гумору і пісні імені Василя Івановича Кравчука «Стежками діда Василя» дипломи.
Перемоці Регіонального дистанційного фестивалю-конкурсу поезії, гумору і пісні імені Василя Івановича Кравчука «Стежками діда Василя»:
Номінація «Поезія, гумор»
Перша вікова категорія
1 місце - Маргарита Бойко, Ізяславський НВК №3
2 місце - Андрій Поварчук, Клубівський ліцей імені Героя України Олега Довгого
3 місце - Катерина Дідич, Ізяславська ЗОШ І-ІІІст.№1
Номінація «Поезія, гумор»
Друга вікова категорія
1 місце - Вадим Довгалюк, Білівський СБК
2 місце - Анастасія Лісінська, Ізяславська ЗОШ І-ІІІст.№1
3 місце - Олександр Мельник, Клубівський СБК
Номінація «Пісня»
Друга вікова категорія
1 місце
- Зразковий фольклорний ансамбль «Роксолана» КЗ «Палац культури міста Нетішина»
- Народний аматорський хор ім.Ґ.Кірпи Клубівського СБК
2 місце
- Народний аматорський фольклорний ансамбль села Ріпки, Ріпківський СБК
- Олександр Янчук, Клубівський СБК
3 місце
- Анна Якушевська, Ізяславський НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. №5 ім. О.П.Онищука, гімназія"
- Катерина Губернатор, Ізяславська ДШМ
Священна земля наших предків, священне прагнення жити в гармонії з світом, оточуючим нас. Земля наша – великий творець, і саме прекрасне її творіння – людина. Вона народжується в любові, і тільки любов до рідного краю здатна народити в душі вірш,пісню, але поетом не можна стати, на поета не можна вивчитися, ним можна тільки народитися.
Поету, кажуть, треба знати мову
Та ще уміти вправно римувать.
Натхнення і талант – і все готово
Слова самі піснями забринять.
Ми низько вклоняємось сьогодні пам’яті нашому земляку, поету Василю Івановичу Кравчуку. Нам за щастя слухати поезію і співати його пісень. Бо його творчість є і буде тією живою водою, що зцілює душу, підносить дух, вселяє віру і надію.
Ідучи від нас назавжди Василь Іванович залишив нам те, що робить людей багатими душею і щедрими серцем.
Життя – коротке, а мистецтво – вічне. Утім коротким життя буває тільки те, яке по собі не залишило нічого вартісного для нащадків, залишившись пусткою в їхній історії, культурі та душі.. В іншому випадку, життя людини попри своє неминуче земне завершення, набуває для себе статусу правдивого безсмертя, яке і залишив по собі Василь Іванович Кравчук.
