У Двірці молитвою вшанували 470-річчя початку написання Пересопницького Євангелія
Вчора, 18 серпня, в селі Двірець відбулася пам’ятна духовно-історична подія — біля знака, встановленого на честь Пересопницького Євангелія, було відслужено молебень з нагоди 470-ї річниці від початку роботи над однією з найцінніших пам’яток української культури, духовності та писемності. Цьогоріч виповнюється 470 років від початку створення Євангелія та 465 років від завершення роботи над рукописом. Ці визначні дати символічно поєднують Двірець на Хмельниччині та Пересопницю на Рівненщині — місця, котрі назавжди пов’язані з історією створення знаменитої української святині.
Саме 15 серпня 1556 року у Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці розпочалася робота над рукописом, який згодом увійшов в історію як Пересопницьке Євангеліє. Його поява стала важливою сторінкою розвитку української книжної традиції та писемної мови. Унікальність пам’ятки полягає, зокрема, у прагненні донести зміст Святого Письма мовою, зрозумілішою для тогочасного українського люду, що засвідчило важливе культурне й духовне прагнення українського суспільства.
Особливу роль у створенні книги відіграла княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська. Після смерті чоловіка вона прийняла чернецтво, стала ігуменею та благословила працю над перекладом Євангелія з книжної церковнослов’янської на тогочасну українську мову. Княгиня була замовницею, організаторкою та фундаторкою цього масштабного духовно-культурного проєкту. Кропітка праця тривала п’ять років і завершилася 29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі на Рівненщині. Створений рукопис став видатним свідченням розвитку української книжної традиції та староукраїнської писемної мови.
Особливого значення Пересопницьке Євангеліє набуло в незалежній Україні, ставши одним із символів української державності. Саме на цьому старовинному рукописі під час інавгурації складають присягу Президенти України. Так книга, створена понад чотири століття тому, продовжує бути невід’ємною частиною сучасного державного життя, поєднуючи історичне минуле з українським сьогоденням.
Символічно, що молебень у с.Двірці відбувся саме біля пам’ятного знака - у місці, яке нагадує сучасникам про початок великої книжної справи та про те, що визначні сторінки української історії народжувалися не лише у великих центрах, а й у невеликих містечках, селах, монастирях і храмах. Тематичний захід став не лише духовним вшануванням історичної події, а й символом єднання поколінь. У молитві присутні згадали тих, хто понад чотири століття тому своєю вірою, знаннями, працею та наполегливістю творив українську культурну спадщину. Водночас за сучасну Україну, її людей, перемогу над злом, за наше мирне та вільне майбутнє, а також збереження національної пам’яті. Адже велика історія складається не лише з відомих імен та визначних подій, а й із праці тих, хто своєю відданістю створював/створює духовні та культурні основи для наступних поколінь.
Через 470 років Пересопницьке Євангеліє залишається живим свідченням глибокого коріння українського слова, культури й духовності. Час змінює покоління, державні кордони та політичні обставини, але книги, створені з вірою, знанням і любов’ю до свого народу, здатні пережити століття. Саме тому збереження пам’яті про людей і місця, пов’язані зі створенням цієї унікальної святині, є нашим спільним обов’язком перед минулим і майбутнім України.
