У пам’ять Воїна Світла
17 серпня — день, коли біль утрати знову озивається в серцях рідних, побратимів та всіх, хто знав і пам’ятає Олексія Андрусевича. Три роки тому на Луганщині обірвалося життя 29-річного білогородчанина, навідника парашутно-десантної роти 3-го парашутно-десантного батальйону. Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього залишилася назавжди у родині, серед друзів і побратимів, у рідній громаді та в історії боротьби українського народу.
Олексій був людиною, для якої слова «обов’язок», «честь» і «Батьківщина» мали справжній зміст. Він не шукав легких шляхів і не ставив власну безпеку вище за долю України. У найскладніший момент він залишився там, де був потрібен найбільше, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок. За його відвагою та силою духу — проста й водночас найважливіша мрія кожного українця: жити на своїй землі вільно, гідно та під мирним небом.
Сьогодні, схиляючи голови перед пам’яттю Захисника, ми думаємо не лише про трагічну дату. Ми згадуємо людину, яка мала свої мрії, плани, родину, друзів і ціле життя попереду. Саме тому втрата Олексія — це біль, який неможливо виміряти словами. Жовто-блакитні квіти на його могилі — це символ нашої вдячності й пошани, а також нагадування про те, якою дорогою ціною Україна виборює своє право бути вільною.
Ім’я Олексія Андрусевича назавжди залишиться у пам’яті громади як ім’я Героя, який віддав життя заради України. Нехай роки не стирають його сліду, а пам’ять про його подвиг передається наступним поколінням.
Світла пам’ять та вічна слава Захиснику України, який віддав найдорожче заради нашого мирного та кращого майбутнього.
