У хоробрих немає смерті
25 липня — день, коли біль знову озивається у кожному серці. Сьогодні минає три роки відтоді, як окупанти відібрали життя нашого земляка, мужнього Захисника України, жителя села Михнів, начальника радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки Віталія Томчука. Йому назавжди залишилося 33… Його земний шлях обірвався на Донеччині, але не обірвалася пам'ять про нього. Разом із нею живе біль рідних і всієї Ізяславщини, яка втратила одного зі своїх оборонців.
Сьогодні ми згадуємо не лише воїна, а Людину, яка свідомо обрала шлях Захисника, знаючи, що свобода України має надто високу ціну. Його життя стало частиною великої боротьби за право українців жити на своїй Богом даній землі, говорити рідною мовою, будувати майбутнє без страху. Наші Воїни Світла не відходять у минуле — вони назавжди залишаються у пам'яті своїх рідних, вдячної громади.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності. Нехай квіти, покладені до місця вічного спочинку Віталія, стануть символом нашої незгасної пам'яті, а молитва — тихою даниною його світлій душі. Поки живе пам'ять про наших Воїнів Небесного Легіону, житиме й Україна, за яку вони боролися.
