Пам'ять, що єднає серця
Минулого тижня у селі Щурівці відбувся меморіальний тематичний захід, присвячений світлій пам'яті Воїнів Світла Щуровецького старостинського округу. Цей день став днем скорботи, глибокої вдячності їм.
Тут не було випадкових людей. На захід прийшли ті, хто пам'ятає; хто відчуває біль війни не зі сторінок новин, а серцем. Місцеві жителі, родини покійних бійців разом зі священнослужителем Православної Церкви України об'єдналися у спільній молитві, щоб ще раз сказати тим, хто вже не повернеться додому: МИ ПАМ'ЯТАЄМО.
У війни немає людського обличчя. Вона безжально забирає найрідніших; тих, хто міг виховувати дітей, будувати оселі, вирощувати хліб, здійснювати мрії… Натомість вони обрали найважчу дорогу — стати живим щитом між Україною та темрявою. Наші земляки не шукали слави чи нагород. Вони просто зробили те, що підказувала їхня совість — стали на захист рідної землі. Саме тому їх називають Воїнами Світла. Бо світло завжди народжується там, де хтось готовий пожертвувати собою заради інших. Воно не згасає після останнього бою. Воно продовжує жити у синьому небі над українськими полями, у дитячому сміхові, у церковному передзвоні, у державному прапорі, що майорить над вільною українською землею.
Під час заходу молитва лунала особливо проникливо. У кожному слові звучали віра, скорбота і надія. Хвилина мовчання стала мовою, яку розуміють усі вдячні серця. Вона була про тих, чиї голоси вже не почути, але чиї імена назавжди закарбовані в історії громади й України.
Пам'ять — це не лише квіти біля меморіалу чи запалені лампадки. Пам'ять — це відповідальність живих. Це наш обов'язок бути гідними подвигу тих, хто подарував нам право жити під українським небом. Допоки ми пам'ятаємо своїх Воїнів Світла, вони залишаються поруч.
