Є життя, що згасає, і є життя, яке назавжди стає історією
Є люди, чиє життя вимірюється не роками, а масштабом звершень. Їхній шлях схожий на яскравий спалах зірки, який, хоч і згасає надто рано, ще довго освітлює дорогу іншим. Саме таким був Герой України, видатний державний діяч, генеральний директор «Укрзалізниці», ексміністр транспорту та зв’язку України Георгій Миколайович Кірпа — людина незламної волі, великої відповідальності й безмежної любові до своєї Батьківщини та рідної землі.
Щороку в липні тиха й мальовнича Клубівка стає місцем особливого єднання пам’яті. Саме тут, де починався життєвий шлях Георгія Кірпи, збираються земляки, друзі, однодумці, представники влади, громадськості та всі, хто шанує його вагомий внесок у розвиток України. Цьогоріч пам’ятний захід мав особливий зміст, адже відзначається 80-та річниця від дня народження нашого славетного земляка.
Біля підніжжя величного пам’ятника Герою України лягли живі квіти — символ невмирущої пам’яті, а хвилина мовчання стала щирою даниною людині, яка не просто обіймала високі державні посади, а жила інтересами своєї країни, працювала без перепочинку, ставлячи благо людей понад власні амбіції.
Георгія Кірпу недаремно називали «залізною людиною з великим серцем». Його твердість у прийнятті рішень поєднувалася з людяністю, відкритістю та небайдужістю. Він був керівником, який не боявся брати відповідальність, мислив масштабно й умів втілювати, здавалося б, неможливі проєкти. За короткий час українська транспортна галузь отримала потужний імпульс розвитку: реконструювалися залізничні вокзали, оновлювалися колії, будувалися сучасні автомобільні дороги, створювалася інфраструктура, яка й сьогодні слугує мільйонам українців. Він мріяв бачити Україну сучасною, сильною, європейською. І щодня наполегливо наближав цю мрію до реальності.
Та для жителів с.Клубівка Георгій Кірпа був не лише видатним реформатором. Він залишався своїм земляком, який ніколи не забував, звідки родом. Саме тут, серед тихих вулиць і безкраїх полів, формувався його характер: твердий, принциповий, чесний і водночас щирий. Навіть досягнувши найвищих щаблів державної служби, він не втрачав зв’язку з малою Батьківщиною, підтримував рідне село, пам’ятав про людей, про залізничників, яким присвятив значну частину свого життя.
Після покладання квітів відбувся мистецький захід за участю творчого колективу народного аматорського хору імені Георгія Кірпи Клубівської філії КЗ «Ізяславський центр культурних послуг» та юних жителів села. У піснях, поетичних рядках і щирих словах оживала пам’ять про людину, яка своїм прикладом довела: справжнє служіння державі починається зі служіння людям.
Особливою частиною заходу стало вручення тематичних відзнак, зокрема учасникам літературного конкурсу «Моя особиста зустріч з Георгієм Миколайовичем Кірпою», організованого громадською організацією «Фонд імені Г. М. Кірпи» з нагоди його 80-річчя. Приємно, що серед численних учасників гідно представили себе й мешканці Клубівки, здобувши заслужені премії. Це ще раз підтвердило: пам’ять про видатного земляка живе не лише у спогадах старшого покоління, а й знаходить відгук у серцях молоді.
Життя Георгія Кірпи обірвалося несподівано, мов блискавка, що розітнула небосхил. Його відхід став болючою втратою для всієї України. Та є особистості, які не зникають разом із часом. Вони продовжують жити у своїх справах, у створеному ними фундаменті майбутнього, у пам’яті вдячних людей.
Такі люди народжуються надзвичайно рідко — один на мільйон. Їхня сила полягає не лише в умінні керувати, а й у здатності залишатися Людиною за будь-яких обставин. Саме тому ім’я Георгія Кірпи й сьогодні звучить із повагою. Воно живе у стукоті коліс українських потягів, у сучасних вокзалах, які стали символом оновлення України, у вдячності залізничників, у гордості рідної Клубівки та в пам’яті всіх, хто знає ціну справжньому служінню Україні. Бо є життя, що згасає, і є життя, яке назавжди стає історією.
