Під покровом святого Володимира з молитвою за Україну, її державність і незламний народ
Вчора, 15 липня, у Свято-Миколаївському храмі міста Ізяслав панувала атмосфера духовної єдності, щирої молитви та глибокої любові до рідної землі. У День Української Державності, День Хрещення Київської Русі – України та День пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого священнослужителі Православної Церкви України звершили урочисте богослужіння, підносячи молитви за Україну, її народ та наших незламних захисників.
Службу очолив митрофорний протоієрей, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницько-Шепетівської єпархії Православної Церкви України отець Володимир Ковальчук.
Цей день є символом духовного народження нашої держави. Саме святий рівноапостольний князь Володимир Великий понад тисячу років відкрив для нашого народу шлях до християнської віри. Його рішення стало не лише духовним вибором, а й могутнім фундаментом української державності. І сьогодні, коли український народ знову відстоює своє право бути господарем на власній землі, значення цієї історичної дати відчувається особливо гостро.
Під склепіннями храму лунала молитва за Україну, за її мирне майбутнє, за єдність народу, за силу духу кожного, хто працює і бореться заради Перемоги. У кожному слові звучала віра в те, що правда неодмінно переможе, а Господь не залишить український народ у найважчі часи. Особливі молитви були піднесені за українських Захисників і Захисниць, які сьогодні стоять на передовій, стримуючи ворога та захищаючи не лише нашу землю, а й право кожного українця жити під мирним небом.
Окремі слова молитви були звернені до Господа за тих, хто вже завершив свій земний шлях, віддавши найдорожче за Батьківщину. За наших Воїнів Світла, які навіки стали до Небесного війська. Їхній подвиг назавжди вписаний золотими літерами в історію незалежної України, а пам'ять про них житиме доти, доки битиметься українське серце.
Не менш проникливо цього дня звучали молитви за українських воїнів, які вважаються безвісти зниклими, та за тих, хто перебуває у ворожому полоні. За кожного, кого з нетерпінням чекають удома матері й батьки, дружини, чоловіки, діти, рідні. Усі присутні єдналися в одному щирому проханні до Господа — зберегти життя безвісти зниклих та полонених українців, дати сили витримати всі випробування та якнайшвидше повернутися додому живими, до рідних обіймів, на українську землю.
Сьогодні молитва у божих храмах була не просто церковною традицією. Вона стала голосом мільйонів українських сердець. Голосом матерів, які благословляють синів/доньок. Голосом українців, які мріють про справедливий мир. Голосом тих, хто щодня допомагає фронту, лікує поранених, підтримує знедолених і не втрачає віри навіть тоді, коли над Україною знову лунають сирени.
Українська державність народилася не вчора. Вона пройшла через століття боротьби, втрат і перемог. Вона вистояла під ударами імперій, пережила заборони, голодомори, репресії та війни. І сьогодні вона знову міцнішає завдяки нашим воїнам, українцям.
Саме у нашій єдності, у вірі та любові до Батьківщини народжується сила нашої нації. Саме так творилася наша держава понад тисячу років тому. І доки у наших серцях живуть віра, правда, пам'ять і любов до рідної землі — доти житиме й наша держава. Незалежна. Соборна. Незламна.
