Коли народ обирає свободу, народжується держава
Є миті, коли народ не народжується заново. Він просто нарешті говорить уголос те, що століттями жило в його серці. 16 липня 1990 року Україна заговорила на повний голос.
Після віків поневолення, заборон, чужих імперій і нав'язаного мовчання пролунали слова, що стали початком нової епохи: український народ має право сам вирішувати власну долю. Так була ухвалена Декларація про державний суверенітет України.
Насправді це була не просто декларація. Це була відповідь поколінь українців, які не скорилися. Відповідь козаків, що боронили волю. Відповідь січових стрільців і воїнів УПА, шістдесятників і дисидентів, мільйонів безіменних українців, які берегли рідну мову, пісню, пам'ять і віру навіть тоді, коли за це жорстоко карали.
16 липня стало днем, коли держава лише закріпила на папері те, що давно визріло в серці народу: Україна має бути вільною.
Попереду було ще 24 серпня 1991 року. Попереду були референдум, міжнародне визнання, непрості десятиліття становлення. А ще — Революція Гідності, російська агресія, повномасштабна війна, яка остаточно довела світові: український суверенітет — не предмет торгу, а безумовне право народу жити на своїй землі як вільний народ.
Сьогодні Декларація про державний суверенітет читається зовсім інакше. Колись вона була сміливою політичною заявою. Тепер — це документ, кожне слово якого підтверджене мужністю українських воїнів, стійкістю українців і високою ціною, яку Україна платить за свою свободу.
Бо суверенітет — це не лише незалежні державні інституції чи кордони на карті. Це свобода бути собою. Говорити українською. Виховувати дітей у любові до Батьківщини. Самостійно визначати своє майбутнє і захищати його, коли на нього зазіхають.
Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, хто виборював і виборює незалежність України. Перед тими, хто віддав життя за синьо-жовтий прапор, і тими, хто сьогодні стоїть на захисті держави. Саме вони продовжують історію, що розпочалася задовго до нас і яку ми зобов'язані передати наступним поколінням.
Бо історія України — це історія людей, які ніколи не погоджувалися жити без свободи. І поки жива ця незламна воля, житиме й Україна. Вільна. Суверенна. Незалежна. І сильніша, ніж будь-коли.
Слава Україні! Героям слава!
