Назавжди залишиться у строю нескорених Захисників України
Кривава та цинічна війна вимірює час не календарними датами, а людськими втратами. Для нашої громади 14 липня назавжди залишиться днем, коли біль став частиною повсякдення. Саме цього дня три роки тому обірвалося життя нашого земляка – солдата, навідника гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмової роти Олександра Володимировича Деніскіна із села Путринці Радошівського старостинського округу.
Йому було лише 32. Попереду могли бути роки щасливого життя, родинні свята, здійснені мрії та мирне майбутнє. Але війна забрала все. Вона залишила рідним лише світлини, спогади, голос, який тепер звучить лише у пам'яті, та невимовний біль, із яким вони вчаться жити щодня.
Свій останній бій Олександр прийняв на Запоріжжі. Захищаючи Україну, він до останнього залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам і рідній землі. Його мужність назавжди вписана в історію нашої громади.
Схиляючи голови у пам'ять нашого Захисника, ми усвідомлюємо, якою дорогою ціною виборюється кожен день свободи. За наш спокій заплачено людськими життями, розбитими родинами та сльозами, які не висихають навіть через роки. Цей біль неможливо виміряти чи пояснити. Його можна лише мовчки розділити.
Пам'ять про наших полеглих воїнів — це не лише квіти й жалобні дати. Це вдячність, яка має жити у наших вчинках, у повазі до їхнього подвигу, у прагненні берегти те, за що наші Воїни Світла віддали найдорожче.
Вічна слава та світла пам'ять Воїну Небесного Легіону Олександру Деніскіну, який назавжди залишиться у строю нескорених Захисників України.
