Пам'ять про людину, яка без вагань стала на захист своєї країни, сильніша за час
11 липня для Ізяславщини назавжди залишиться днем глибокої скорботи. Цього дня ми знову згадуємо нашого земляка, Захисника України, який віддав найдорожче за свободу рідної землі - 37-річного ізяславчанина Івана Лобчука. Його життя обірвала війна, розпочата російськими окупантами. Проте пам'ять про людину, яка без вагань стала на захист своєї країни, сильніша за час.
Війна безжально забирає тих, хто мав жити, любити, будувати майбутнє, виховувати дітей і радіти мирним світанкам. Іван був одним із тих, хто не залишився осторонь у найважчий для України час. Як сапер, він щодня виконував надзвичайно небезпечну роботу, розуміючи, що кожен його крок може стати останнім. Та попри смертельну небезпеку він залишався вірним військовій присязі, побратимам і Україні.
Схиляючи голови перед світлою пам'яттю Івана Лобчука, ми усвідомлюємо, що свобода не дарується. Вона виборюється мужністю, самопожертвою і життями найкращих синів та дочок України. Наш обов'язок — не дозволити часу стерти їхні імена, берегти правду про їхній подвиг і бути гідними тієї ціни, яку вони заплатили за майбутнє нашої держави.
Світла пам'ять Івану Лобчуку. Нехай його ім'я назавжди залишиться символом незламності, честі та любові до Батьківщини. Наші Воїни Світла живуть не лише у граніті пам'ятників чи на сторінках історії. Вони живуть у вдячності народу, у єдності українців і в кожному серці, що не втратило віри в Україну.
