Болем відгукнулася ще одна втрата…
Війна щодня залишає на українській землі незагоєні рани. Вона забирає найдорожчих, руйнує людські долі, змушує цілі громади завмирати від страшних звісток. Сьогодні невимовний біль знову огортає Ізяславщину. Підтвердилася загибель нашого земляка, мужнього Захисника України, сержанта, командира десантно-штурмового відділення – командира машини десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Юрія Володимировича Грабара.
Йому було лише 54 роки. За плечима — прожите життя, рідний дім, найдорожчі люди, мрії, які він відклав заради єдиної мети — боронити свою державу. Він свідомо став на шлях боротьби, розуміючи ціну свободи та незалежності. До останнього залишався вірним військовій присязі, честі українського воїна й своєму народові.
Востаннє рідні почули голос нашого земляка 1 березня 2025 року. Відтоді розпочалося найважче випробування — виснажливе чекання. Кожен день приносив нову надію, кожен телефонний дзвінок змушував серце завмирати, а кожна звістка могла стати тією, на яку так чекали. Та місяці невідомості виявилися безжальними. Лише результати ДНК-експертизи поставили страшну крапку в довгих пошуках, підтвердивши те, у що найбільше не хотілося вірити: Юрій загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Складно знайти слова, які здатні полегшити цей біль. Жодні слова не повернуть чоловіка, батька, сина, друга. Не повернуть воїна, який став щитом між мирним життям українців і жорстокою навалою ворога. Наш Воїн Світла до останньої миті залишався там, де було найважче, виконуючи свій обов'язок із мужністю та самопожертвою.
Смерть Захисника — це не лише горе однієї родини. Це спільна втрата всієї громади, усієї України. Разом із Юрієм ми втратили ще одну частину нашої сили, ще одне велике серце, яке билося за майбутнє українських дітей, за мирне небо України, за право жити на своїй Богом даній землі.
Від імені всієї Ізяславщини схиляємо голови у скорботі, розділяючи із рідними бійця біль непоправної втрати. Нехай світлі спогади про Юрія завжди залишаються з нами — як тихе полум’я свічки, що не згасає навіть у найтемнішу ніч. Його ім’я — назавжди в серці України. Його подвиг — у нашій вдячності. Його душа — у сяйві зорі, що тепер світить нам з небес.
Уклінна дяка і вічна пам’ять Воїну Світла!
Про дату та час церемонії прощання з бійцем буде повідомлено додатково.
