Тепер у небі стало на три зорі більше…
Цими днями Ізяславщина пережила ще один біль, який війна вперто приносить у кожен український дім. Біль, який не має терміну давності. На рідну землю востаннє повернулися троє наших Захисників:
-
38-річний солдат, житель Лютарського старостинського округу Володимир Олександрович Гуц, який загинув 10 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку;
-
38-річний солдат-ізяславчанин Сергій Миколайович Пуц, який загинув 16 березня 2025 року на Донеччині;
-
32-річний солдат-ізяславчанин Олександр Володимирович Мелих, який загинув 25 травня 2026 року на Дніпропетровщині.
Вони повернулися додому... Але не так, як мріяли їхні матері. Не так, як чекали дружини. Не так, як уявляли їхні діти. Не так, як благали Бога рідні довгими ночами.
Воїни Світла поверталися крізь довгі тижні та місяці болісної невідомості. Крізь надію, яка трималася за останню нитку. Бо поки немає відповіді — живе диво. Поки немає остаточного слова — серце продовжує боротися. Рідні щодня жили між двома світами — між страшною правдою і впертим бажанням не приймати її. Та війна не завжди залишає людині право на диво. ДНК-експертиза стала тим холодним вироком, який розірвав останню нитку сподівань. Вона поставила крапку там, де серце ще відчайдушно хотіло писати далі…
Володимир, Сергій та Олександр були людьми зі звичайного життя. Тими, кого зустрічали на вулицях. Тими, хто любив, жартував, мріяв, планував майбутнє. Проте, коли підступні російські окупанти напали на Україну, наші земляки зробили вибір справжніх чоловіків і справжніх патріотів — стати на захист Батьківщини.
Володимир, Сергій та Олександр залишили мирне життя, бо знали: дім не можна віддати ворогу, землю не можна залишити без захисту, а свободу — без боротьби.
Наші Воїни Світла загинули у запеклих боях, залишаючись вірними військовій присязі, своєму народові й Україні до останнього подиху…
Провести наших Захисників в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими та жителі громади.
Священнослужителі Православної Церкви України звершили чин похорону. Під синьо-жовтими прапорами, з усіма військовими почестями, Воїнів Небесного Легіону провели в останню земну дорогу.
Війна забирає життя, проте їй не до снаги забрати нашу пам'ять про Воїнів Світла. Бо пам'ять — це теж зброя. Поки ми пам'ятаємо імена наших Воїнів Небесного Легіону — вони залишаються з нами.
Вічна пам'ять і вічна шана нашим Воїнам Світла.
