Ізяслав у ХХ столітті
Так виглядав краєвид Старого міста Заслав у 1928 році. Фото: ілюстрація з книги «Міста і містечка»
9 жовтням 1926 року датований акт, складений у Заславі (нині Ізяслав) Київським крайовим інспектором з охорони пам’яток матеріальної культури. Він оглядав будівлі колишнього замку князів Сангушків. У документі інспектор констатував факт неуважного й недопустимого ставлення до видатної архітектурної пам’ятки. Таку реакцію інспектора викликав ремонт і перебудова комплексу у військове містечко. В документі інспектор зазначив: «Внутрішній ремонт палацу фактично закінчений і робити зараз висновки про те, наскільки він зберіг чи знівечив старі архітектурні форми — дуже важко. Внутрішні форми палацу ще зберегли деякі старі частини: клітку сходів з закладеними цеглою аркадами вгорі, парні колони в деяких покоях нижнього та верхнього поверхів, пілястри, частини ліплення».
У 1932-1933 роках селяни Хмельниччини віддавали останні крихти, які могли ще врятувати їх від голоду. До такої кількості вилученого зерна не були готові заготприймальники. Здавачам доводилося чекати по 4-5 діб. Зерносховища були переповнені, хліб скидали на землю, або він сам висипався із зерносховищ. Так, у Славутському насиппункті, який розраховано на 2400 тонн, було навалено 4000 т., в Деражні замість 3730 т. складувалося 5900 т., часто траплялися випадки, коли хліб без повітря починав горіти. На Ізяславському заготівельному пункті згоріло 4 вагони жита, 3 вагони ячменю, тому що температура -досягла 65 градусів
Через величезні втрати під час Другої світової війни чоловіків, гостру нестачу трудових ресурсів, головний тягар роботи на селі несли жінки, діти, старики. Провідну роль на всіх виробничих ділянках відігравали жінки. Адже для відбудовних робіт, пуску відновлених заводів і фабрик тисячі подолян були насильно завербовані і вивезені на будівельні і промислові підприємства Донбасу, Кривбасу, Харкова, інших промислових центрів, мобілізовані в різні школи системи фабзавучу.
В Ізяславі, наприклад, були організовані курси трактористок. Середня дільнича ланка повоєнного колгоспу нараховувала від 20 до 40 і більше жінок.
