Замість власного майбутнього Воїн Світла обрав захист майбутнього своєї держави
Іноді війна забирає найдорожче миттєво, а інколи змушує рідних жити між надією та болем довгі місяці, залишаючи їх у полоні виснажливої невідомості. Саме таким був шлях родини Юрія Вікторовича Жуковського — 22-річного лейтенанта, уродженця села Мислятин, який віддав своє життя за Україну.
3 червня 2026 року Ізяславщина зустрічала свого Героя. Не так, як мріялося, не з усмішкою на вустах... На рідну землю Юрко повернувся «на щиті».
Майже два роки рідні чекали на звістку, яка могла б подарувати спокій їхнім серцям. Востаннє голос Юрія вони чули 31 серпня 2024 року. Після того зв'язок обірвався. Залишилися лише спогади, молитви та віра в диво. Кожен новий день починався з надії і завершувався болісними запитаннями без відповідей. Рідні жили між страхом і сподіванням, не втрачаючи віри, що їхній Юрко повернеться.
Та війна написала інший сценарій. Результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше: того дня, виконуючи бойове завдання із захисту України, Юрій Жуковський загинув смертю Героя. Йому назавжди залишиться 22. Вік, коли життя лише починається. Вік мрій, планів і великих сподівань. Та замість власного майбутнього наш земляк обрав захист майбутнього своєї держави.
03 червня кортеж із тілом Захисника прибув до Мислятина, щоб рідні, друзі, сусіди та земляки могли віддати останню шану Воїну Світла.
Біля батьківського дому священнослужителі Православної Церкви України звершили заупокійну літію. Під молитви та дзвінку тишу людського смутку односельці попрощалися з Воїном Світла, який назавжди вписав своє ім'я в історію боротьби за незалежність України. Проводжали в останню путь не лише воїна. Проводжали цілий світ нездійснених мрій. Молодість, яка так і не встигла розправити крила. Майбутнє, яке безжально забрала війна, розпочата російськими окупантами. Усе село вийшло віддати шану Воїну Світла, який став частиною Небесного Війська України. Це було прощання малої Батьківщини зі своїм сином. Після цього траурний кортеж вирушив до м.Хмельницький, де відбулася церемонія поховання Героя. Саме там Юрій Жуковський знайшов свій останній земний спочинок.
Ізяславщина плаче… Плаче мати, яка більше не почує голосу сина... Плаче батько, який проводжає свою дитину у вічність... Плачуть рідні та друзі, які втратили надійне плече... Плаче Україна, яка втратила одного зі своїх найкращих синів... Але крізь цей біль проростає вдячність. Вдячність за мужність, незламність, жертовність, за приклад справжньої любові до Батьківщини.
Світла пам'ять і вічна слава Воїну Небесного Легіону Юрію Жуковському.
