4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України
4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.
День, коли Україна згадує своїх дітей. Тих, чиї голоси назавжди замовкли через війну. Тих, хто не встиг подорослішати, не встиг закохатися, обрати професію, створити сім’ю, здійснити свої найзаповітніші мрії.
Вони мали майбутнє. Малювали його кольоровими олівцями, складали з дитячих фантазій, довіряли йому беззастережно. Хтось мріяв стати лікарем, хтось — учителем, музикантом чи військовим. Хтось просто хотів швидше вирости. Але війна перекреслила їхні плани чорним слідом ракети, снаряда чи кулі.
За кожною цифрою офіційної статистики — окремий Всесвіт. Улюблена іграшка, недочитана казка, шкільний зошит, дитячий сміх, який більше ніколи не пролунає вдома. Це не просто втрати. Це майбутнє юних українців, яке вкрали підступні російські окупанти.
Станом на сьогодні сотні українських дітей загинули внаслідок російської агресії, тисячі отримали поранення. Та жодна статистика не здатна виміряти материнський біль, який не має терміну давності. Не здатна порахувати ночі, проведені батьками біля фотографій своїх дітей. Не здатна передати порожнечу, яка назавжди оселилася в тисячах українських родин.
Найстрашніше зло війни полягає не лише в тому, що вона забирає життя. Вона забирає дитинство. Навіть у тих, хто вижив. Вона змушує дітей знати звуки сирен раніше, ніж звуки шкільного дзвоника, вчить розрізняти типи вибухів замість кольорів веселки.
Цей день було встановлено Верховною Радою України у 2021 році. Він збігається з Міжнародним днем безневинних дітей — жертв агресії, проголошеним Організацією Об’єднаних Націй. Та для України ця дата стала не лише символом світової пам’яті. Вона стала відкритою раною, яка щодня нагадує про ціну, яку платить наша країна.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю дітей, чиї життя обірвала росія. Ми називаємо їх не цифрами, а дітьми. Ми пам’ятаємо їхні імена, їхні усмішки, їхні мрії.
Бо вони не встигли вирости. Але ми зобов’язані пам’ятати заради справедливості, правди.
Пам’ятати заради майбутнього, у якому жодна дитина більше не стане жертвою війни.
Світла пам’ять усім невинним українським дітям.
Пам’ятаємо. Сумуємо. Не пробачимо.
