Знову чорна звістка розірвала тишу нашої громади
Знову чорна звістка розірвала тишу нашої громади. Знову біль, що не має меж, знову сльози, які неможливо стримати. Ще одна українська родина отримала те страшне повідомлення, яке назавжди ділить життя на «до» і «після». Цього разу трагедія торкнулася родини Кочмарів із села Клубівка.
29 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині, відійшов у вічність наш земляк — 48-річний мешканець Клубівки, солдат, старший оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби 1 десантно-штурмового батальйону Юрій Станіславович Кочмар.
Він був одним із тих, хто без вагань став на захист України. Відданий син своєї землі, справжній патріот, людина честі. Він вірив — у Перемогу, у свободу, у право жити на своїй землі без страху і темряви. Вірив у майбутнє, де не буде війни, де діти зростатимуть під мирним небом. Але війна не залишає шансів навіть найсильнішим. Його серце, сповнене мужності й любові до Батьківщини, зупинилося назавжди.
І тепер — тиша, яка кричить болем. Як знайти слова, щоб вгамувати цей нестерпний біль? Як підтримати матір, яка втратила сина? Як втішити дружину, яка втратила коханого? Як пояснити донечці, чому її тато більше не повернеться додому? Як навчитися жити далі, коли в серці утворилася бездонна прірва?
Немає таких слів. Немає таких відповідей. І не існує жодної сили, здатної полегшити цей біль.
У ці скорботні дні Ізяславська міська територіальна громада схиляє голови у глибокій жалобі. Ми разом із родиною розділяємо цю втрату. Туга й біль огортають кожен дім, кожне серце. Україна втратила ще одного свого захисника — людину, яка стала щитом між життям і смертю, між світлом і темрявою.
Юрій Кочмар залишиться в нашій пам’яті не лише як воїн, а як символ незламності, гідності та жертовності. Він став тим променем світла, що протистояв мороку. І цей світло ніколи не згасне — воно житиме у спогадах, у вдячності, у кожному мирному дні, вибореному такими, як він. Нехай світлі спогади про Юрія будуть сильнішими за смерть. Нехай його ім’я звучить із шаною і вдячністю у серцях поколінь.
Уклінна дяка тобі, Воїне. Вічна пам’ять і слава.
Про дату та час прощання із Захисником буде повідомлено додатково.
