Як же швидко догоріла твоя свічка, Захиснице…
Горе… Біль… Втрата… Усю жорстоку суть війни ми відчуваємо тоді, коли вона приходить до нашого дому, у нашу громаду — з гіркою, спустошливою звісткою.
Вчора, 10 листопада, Ізяславщина знову схилила голови у скорботі. Живим коридором слави мешканці громади провели в останню путь військовослужбовицю з с.Сошне Антоніну Штоль - єдину жінку серед наших Воїнів Світла Ізяславщини… Її життя безжально обірвала ця кривава війна.
Захисниця України… Попри юний вік — лише 24 роки — Антоніна довела, що справжній патріотизм не має ні віку, ні меж. Молода мама двох маленьких діток, ніжна й тендітна зовні, але сильна духом, у жовтні 2024 року вона зробила свідомий, мужній вибір — вступила до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну землю від російського загарбника. Щира, з відкритим серцем, і водночас відважна,— вона не могла стояти осторонь, коли Батьківщина кликала на захист. Служила наша землячка за контрактом у самохідному артилерійському дивізіоні, виконуючи нелегку, але надзвичайно важливу роботу. Антоніна знала: кожен, хто служить Україні, наближає нашу довгоочікувану Перемогу над злом.
Її підрозділ перебував у районах постійних обстрілів, де смерть стоїть поруч із життям, де свист снарядів розриває тишу, а небо палає від війни. Не кожному вистачить мужності йти туди, де панує небезпека, але наша захисниця не відступила — стояла поруч зі своїми побратимами, ділячи з ними тягар війни.
25-річна мешканка села Сошне… Антоніна хотіла жити поруч із родиною, зі своїми двома діточками, які для неї були цілим світом. Мріяла, будувала плани, сподівалася… Та навіть тим, хто несе добро й світло, не завжди вдається уникнути темряви війни… Криваве збройне зіткнення обірвало долю молодої жінки, залишивши дітей — без маминої любові, матір — без доньки, громаду — з невимовним болем у серці.
І знову плаче Ізяславська земля за своєю відданою оборонницею. Знову зустрічає Воїна Світла… Провести Антоніну в останню путь прийшли численні односельці, друзі, побратими, небайдужі жителі Ізяславщини. На місцевому кладовищі рідного села, під синьо-жовтим стягом, її поховали з усіма військовими почестями.
Як же швидко догоріла свічка нашої Захисниці… Та полум’я її життя стало тим вогнем, що назавжди запалив у наших серцях любов до рідної землі, відданість українській свободі та незламну віру в Перемогу. Її мужність і жертовність — це приклад справжнього служіння Батьківщині, яким житиме пам’ять поколінь.
Вічна слава і світла пам’ять оборонниці Антоніні Штоль.
