Данілкін Артем Андрійович

позивний "ПРОМЕТЕЙ"

Дата та місце народження: 16 травня 1997 року в с.Перегінка Ярмолинецького району.

Дата та місце загибелі: 10 квітня 2026 року на Донеччині під час захисту Батьківщини (внаслідок влучання дрона-камікадзе).

Звання: солдат.

Посада: оператор БПЛА

Підрозділ: 66 окремий механізований батальйон

Обставини загибелі: загинув 10 квітня 2026 року на Донеччині під час ведення бойових дій

Сімейний стан: залишились мама, сестра, дружина, неповнолітній син Владислав

Місце поховання: місцеве кладовище с.Сахнівці Сахновецької об'єднаної сільської територіальної громади Хмельницької області.

Церемонія прощання із Воїном Світла тут

Окремі факти з біографії бійця:

Артем народився 16 травня 1997 року в селі Перегінка. Змалку він вирізнявся активністю, наполегливістю та щирим, товариським характером.
Перший клас Артем розпочав у Сахновецькому ліцеї. Шкільні роки залишили по собі добрі спогади, а найбільше він любив уроки фізичної культури. Був активним, завжди прагнув досягати поставленої мети, легко знаходив спільну мову з однолітками та користувався повагою серед друзів і вчителів.
У 2015 році, після закінчення школи, Артем вступив до Плужненського аграрного ліцею, де здобув професію тракториста-машиніста.
Згодом працював у Києві, будував своє життя, здобував досвід і впевнено дивився у майбутнє.
У 2019 році Артем був призваний на строкову військову службу до лав прикордонних військ України. Службу проходив у місті Ізмаїл. Саме там він вкотре проявив свої найкращі риси — дисциплінованість, відповідальність, витримку та мужність.
Після завершення військової служби Артем працював у Хмельницькому. Жив звичайним життям, будував плани на майбутнє, мріяв про мир, добробут і щасливе життя.
Згодом одружився та створив власну сім’ю, яку щиро любив, беріг і цінував понад усе.
Та з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Артем не зміг залишитися осторонь. У грудні 2022 року він став на захист своєї Батьківщини. Обравши військовий шлях, він служив оператором безпілотних літальних апаратів та мужньо виконував бойові завдання, ризикуючи власним життям заради своїх побратимів, рідних і всієї України.
Із 2023 року й до останнього свого подиху Артем виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках. Він був справжнім воїном — сильним духом, сміливим, витривалим і безмежно відданим своїй країні. У найскладніші моменти залишався надійним побратимом, відповідально виконував поставлені завдання та ніколи не відступав перед труднощами.
З 2024 року – учасник бойових дій
Артема поважали побратими, любили рідні та друзі. Для близьких він назавжди залишиться людиною великого серця, люблячим чоловіком, надійним другом і справжнім чоловіком честі. Для України — мужнім Захисником, який до кінця виконав свій обов’язок.
10 квітня 2026 року на Донеччині Артем загинув, віддавши найдорожче — власне життя — за свободу та незалежність України, за мирне майбутнє своєї родини та кожного з нас.
Йому назавжди залишилося 28 років. До свого 29-річчя Артем не дожив трохи більше місяця.